З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

10 лютого

1922 — Народився Микола Дем’янович Грицюк, один з найвідоміших художників Новосибірська. Більшу частину життя мешкав у Західному Сибіру, себто на Сірому Клині, але подходив із Зеленого Клину, й родовід його дивний, майже неймовірний: село Преображенка (нині Спаського району в Примор’ї) заснував його дід (батько батька) Кирило Грицюк, що переселився на Далекий Схід з України, а село Гайворон (в сусідньому Кіровському районі), де народилася його мама, Варвара Пижик,— її батьки, теж переселенці з України! Після розкуркулення сім’я намагається знайти порятунок, змінюючи місця проживання: переїжджає до Одеси, потім — до Кемерова, нарешті до залізничної станції Посєвна на півдні Новосибірської області. Там він закінчив середню школу, звідти ж його 1940 року взяли до війська. А невдовзі СРСР вступив у війну. В 1942 Микола Грицюк воював під Сталінградом, відтак відвойовував Україну, далі воював з нацистами у Центральній Європі. По демобілізації вступив до Московського текстильного інституту (факультет оформлення текстильних виробів). Після третього курсу їде на канікули до дядька в Україну, повертається з багатьма пейзажами та влаштовує свою першу виставку (відома новосибірська журналістка Заміра Ібрагімова коментує це так: «Віддав данину батьківщині своїх дідів»). Закінчивши інститут, працював у Ленінградському будинку моделей. І нарешті у 1952-му повертається до Новосибірська, де й проходить найплідніший період його творчої біографії. Працює невтомно; для створення міських пейзажів у зимовому Новосибірську майструє собі будочку на лижах з широкими вікнами й пічкою, стільцем та етюдником усередині. Бере участь у створенні Новосибірської картинної галереї. Набуває відомості, хоча його й піддають нищівній критиці за схильність до абстракціонізму. Попри це його відомість переростає в славу, про нього вже виходять монографії. Але цькування з боку партійних органів на фоні не дуже міцного здоров’я фронтовика та його інтенсивної праці призводять до інфаркту 1969 року. Деякий час його переслідує депресія, але він знов береться за роботу, їздить на етюди до Підмосков’я, Ленінграду, Югославії, Риги, Кузбасу, Естонії… Перевтомлення призводить до порушення мозкового кровообігу, але він, перемагаючи хворобу, їде до Криму, звідки привозить сімдесят нових робіт.

28 травня 1976 року художник вкоротив собі віку.