Двічі сибірський в’язень

[lacqueredwoodeneagle]

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

21 січня

1881 — В селі Носові Бережанського повіту на Тернопільщині в сім’ї священика народився Мелетій Омелянович Кічура, поет, перекладач, критик; як громадянин Австро-Угорщини брав участь у Першій світовій війні й потрапив до російського полону; перебував у таборах військовополонених у Осинових Кілках Канського повіту, Канську, Омську, Семипалатинську; з 1918 мешкав у Києві; 1933 репресований, без суду ув’язнений у Сиблазі, загинув 3 березня 1938.

Варто навести уривок з одного вірша Мелетія Кічури, навіяного спогадами про Першу світову війну:

І кому це та отчизна
Так приглянулась нараз?
Чи смуглявим козодоям,
Що їх виплекав Кавказ?

Чи в Сибірі неозорній
Забажав мужик притьмом
Поселитися над Сяном,
Над Черемошем, Дністром?

Ще вірш Кічури.

* * *

Я знаю, ти цілишся в мене
І врешті, може, й уб’єш,
Хоч серце у тебе не кремінь,
Не чорна, зяюча бреш.

Та думка твоя ще безрадна,
І ти повірив, що я
Твій ворог заклятий, нещадний,
Що Каїна в мене рука.

Тобі й тепера не сниться,
Що хтось, хитріший за нас,
Нацьковує вбох нас з-за тину,
Неначе гінчих собак.

Я зважую це прекрасно
І рад обняти тебе,
Ще поки твій стріл передчасно
Знечулить навіки мене.

Знов про природне побратимство мешканців двох гірських країн та неприродний іхній двобій.

* * *

Черкес і гуцул — два побратими,
Звели кривавий, смертельний бій,
Змішали з кров’ю прозорі хвилі,
Пройшли полями, як буревій.

Яка ж це кривда, яка зневага
Встромила в руки кріс і ґинджал,
Збудила в серці зненависть люту
І нерозважний, кривавий шал?

Хто братовбивця, а хто тут месник?
Не розпитаєш, одні кістки
Біліють, тліють на чорних скибах,
Немов намиста білі разки.

Казбек сумує, плаче Говерля:
«Де ж наші хлопці, куди пішли?»
«Чому так тихо на полонинах?» —
Питають здива хижі вірли.

Черемош, Терек б’ються об скелі,
Мечуть на кручі розпач і біль
І кличуть, кличуть: «Вони ніколи
До нас не вернуть з кривавих піль!»

І в зойках зурни, в трелях трембіти
Бринять жалоба, смуток і гнів.
Питають глухо журливі звуки:
«Хто це на смерть їх повів?»