lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

У березні 1801 народився Яків Максимович Андрієвич, декабрист; походив з дворян Переяславського повіту Полтавської губернії; член Товариства з’єднаних слов’ян; працював у Київському арсеналі (раніше на будівлі арсеналу була присвячена йому меморіальна дошка, але після відкриття Мистецького арсеналу вона десь поділася); від 1827 на каторзі (Читинський острог, Петровський завод), від 1839 на засланні у Верхньоудинську (зараз Улан-Уде); помер 30 квітня 1840.

Пропала меморіальна дошка

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

28 лютого

1979 — У Одесі помер єврейський поет Ханан Абрамович Вайнерман; народився 2 грудня 1902 на Житомирщині; 1950–1955 перебував у спецтаборі біля Норільська, реабілітований у квітні 1955; серед перекладачів Вайнерманових поезій — такі визначні постаті, як Максим Рильський, Павло Тичина, Дмитро Павличко.

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

28 лютого

1955 — В Калузі помер Герой Радянського Союзу Онисим Михайлович Голоско; народився у Варварівці (тепер Вовчанського району Харківської області); в 1934–1941 служив в авіації Сибірського військового округу (Омськ, Новосибірськ); звання Героя отримав 1944 року, коли служив уже в сухопутних військах.

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

28 лютого

1889 — В селі Людковому Новозибківського повіту Чернігівської губернії (згодом це село увійшло до складу міста Новозибкова Брянської області РРФСР, а взагалі-то це українська етнічна територія Стародубщина) в незаможній українській родині народився Павло Юхимович Дибенко, радянський військовий та державний діяч. Під час Першої світової війни займався антивоєнною пропагандою, заарештовувався, потім узяв активну участь у більшовицькому перевороті 1917 року, став наркомом морських справ, очолив загін матросів, який мав протистояти німецькому наступу під Нарвою (Естонія), щоб захистити Петроград, але втік і опинився аж у Самарі (Поволжя, тобто аж наступний часовий пояс), що й досі святкують у Росії, перефарбувавши втечу на перемогу. За це був виключений з більшовицької партії, згодом брав активну участь у Громадянській війні в Росії, а після війни очолював низку військових округів, інтенсивно займався альпінізмом і організував кілька міжнародних шахматних турнірів та видавав шахматний часопис. Наприкінці життя займався репресіями у військовому середовищі. З Сибіром пов’язаний суто номінально: в травні 1937 був призначений командувачем Сибірського військового округу, але посади не обійняв і вже на початку червня перепризначений командувачем Ленінградського військового округу. Розстріляний 29 липня 1938.

Дибенко з Нестором Івановичем Махном

Дибенко зі своєю дружиною, відомою радянською феміністкою й дипломаткою Олександрою Коллонтай

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

25 лютого

1942 — В концентраційному таборі в Маріїнську (нині Кемеровська область) помер Володимир Старосольський, український громадсько-політичний діяч, адвокат, дипломат. Народився 8 січня 1878 в Ярославі (нині Польща), навчався в Краківському, Віденському, Львівському, Берлінському, Грацькому, Гайдельберзькому університетах. Був членом Революційної української партії та Української соціал-демократичної партії, одним із засновників товариства Січових стрільців, а під час Першої світової війни — Бойової управи Українських січових стрільців. Виконував обов’язки міністра закордонних справ УНР. В міжвоєнний час займався адвокатською практикою, а після радянської окупації Львова призначений професором права у Львівському університеті, проте вже за кілька тижнів був заарештований і згодом етапований до Сибіру.

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

25 лютого

1897 — На хуторі Романенки (нині Роменський район Сумської області) народився Прокофій (Прокіп) Логинович Романенко, воєначальник, учасник 1-ї світової та Громадянської воєн, Громадянської війни в Іспанії, 2-ї світової війни; 1945–1947 командував військами Східно-Сибірського військового округу; помер 10 березня 1949.

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

25 лютого

1849 — У станиці Новодерев’янківській Кубанського козачого війська в родині козака-священика народився Федір Андрійович Щербина, статистик, економіст, історик; член-кореспондент Петербурзької академії наук. Неодноразово був засланий за участь у революційному русі. Його праці з історії Кубанського козачого війська звернули увагу цесаревича (майбутнього імператора) Миколи Олександровича, й він був призначений начальником Експедиції з дослідження степових областей, зокрема, вивчав козачі громади Сибіру. Один з ідеологів козачого обласництва й сепаратизму, він був у часи Кубанської Народної Республіки членом Кубанської законодавчої ради. Помер 28 жовтня 1936 на еміграції (був професором статистики Української господарської академії в Подебрадах, Чехословаччина). Попри заповіт Федора Щербини, який хотів, щоб його було перепоховано в станиці Новодерев’янківській, коли українська Кубань буде вільна, домовину з його рештками було 2008 року без дозволу нащадків викрадено російськими дипломатами та агентами РПЦ МП з Ольшанського цвинтаря в Празі та перепоховано в Краснодарі.

Оце камінь з цієї самої могили (сплюндрованої) в Празі.

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

24 лютого

1962 — Помер Осип Суховерський, правник, дипломат і бібліограф. Народився 9 січня 1888, закінчив Чернівецький університет, під час Першої світової війни воював у лавах Українських січових стрільців, а 1918 року був призначений консулом України в Новосибірську (тодішньому Ново-Миколаївську). Докладніше про нього див.: https://lacqueredwoodeneagle.dreamwidth.org/3465.html

.
lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

23 лютого

1917 — У селі Ілька (тепер селище Заіграївського району Республіки Бурятії) народився Циденжап (Цеден) Ґалсанов, бурятський поет, автор багатьох збірок віршів, поем, роману у віршах, творів для дітей, поетичних перекладів; для бурятського видання «Вірші та поеми» Тараса Шевченка (1939) переклав «Заповіт», поеми «Сон» та «Гайдамаки»; 1986 йому присвоєно звання народного поета Бурятії; помер 1992 року.

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

23 лютого

1862 — У містечку Армянський Базар Перекопського повіту Таврійської губернії (тепер місто Армянськ Автономної республіки Крим) в родині священика народився Євген Матвійович Сидоренко, народоволець; брав участь у спостерігальному загоні, що готував замах на Олександра II; 1883 засланий до Сибіру (Мінусінськ, відтак Шуша Мінусінського повіту), де перебував 5 років; 1900–1918 мировий суддя в Одесі; автор мемуарів; дата смерті невідома.

З автобіографії: «В 1873 г., после двухлетнего пребывания в местном уездном училище, меня отдали во 2-й класс Симферопольской гимназии, поместив на первое время в казенный пансион при гимназии. В гимназии я сразу сошелся со сверстником, увлекавшимся „Кобзарем“ и некоторыми запрещенными произведениями Шевченки. В младших классах мы с ним мечтали об освобождении Украины и о вольном козачестве».

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

21 лютого

1982 — У Якутську помер евенський поет і філолог Василь Дмитрович Лебєдєв; народився 20 грудня 1934; автор наукових праць з евенської мови (зокрема, діалектології) й фольклору, учасник діалектологічних та фольклорних експедицій; кандидат філологічних наук; виступав як літературний критик, публіцист, перекладач, зокрема, переклав «Заповіт» Т. Шевченка.

Обкладинки книжок Лебєдєва:

Тільки уклінно прошу не плутати евенів (по-старовинному — ламутів) з евенками (по-старовинному — тунгусами), бо це хоч і споріднені, але різні етноси зі спорідненими, але різними мовами.

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

21 лютого

1895 — В селі Довголіска на Підляшші (тепер це село в ґміні Вішніце Бяльського повіту Любельського воєводства в Польщі) народився Тиміш Олесіюк, український громадський діяч. Був членом Центральної ради, дипломатом, лікарем. З 1947 мешкав у США. В Сибіру не був, але написав розвідку «Сіра Україна» про українську діаспору в Сірому Клині. Помер 14 вересня 1978.

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

21 лютого

1742 — Поїхав з Тобольська до Москви митрополит Тобольський та Сибірський Арсеній (Мацієвич), один з численних українських ієрархів у Сибіру; він перебув на архієрейській катедрі менше двох місяців і тепер прямував до нового місця служби в Ростові Великому. Його опала та трагічний кінець — ще попереду.

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

20 лютого

1919 — У селі Займище (нині Сновського району Чернігівської області) народився Тиміш Якович Борисенко. Брав участь у Другій світовій війні, а по війні працював машиністом крану мостопотягу № 472 мостобудівельного тресту № 2 в Новосибірській області. 1966 року за успіхи в транспортному будівництві йому було присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці. Помер 2002 року.

Меморіальна дошка на будинку, де жив Борисенко (Новосибірськ, вулиця Невельського).

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

20 лютого

1889 — У Радзивілові Крем’янецького повіту Волинської губернії (тепер Радивилів Рівненської області) народився Рафаїл Григорович Крахмальников (Григор’єв), критик, публіцист, революціонер (есер, згодом меншовик); 1908 засланий до Ялуторовська Тобольскої губернії (тепер Тюменської області); на засланні дуже активно співпрацював у тюменській газеті «Вестник Западной Сибири»; 1931 репресований, засланий до Архангельської області, потім до Сибіру; реабілітований 1956; помер 11 лютого 1968 у Ленінграді (тепер Санкт-Петербург).

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

19 лютого

1844 — В Іркутську народився Олексій Павлович Федченко, натураліст, географ, ентомолог; дослідник Середньої Азії; загинув 15 вересня 1873 в Альпах, потрапивши у завірюху під час сходження на Монблан.

Звідки в його батька, чи то іркутського, чи то барнаульського золотопромисловця, таке прізвище і чи був він українцем — невідомо.

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

18 лютого

1855 — У Млієві (тепер Черкаської області) в сім’ї цукрозаводчика (що матеріально допомагав Т. Шевченку у виданні «Кобзаря») народився Лев Платонович Симиренко, український вчений-садівник; 1879 закінчив Новоросійський університет в Одесі; за участь у революційному русі й за зв’язок з А. Желябовим був засланий до Сибіру; повернувшись із заслання, 1887 заклав у Млієві кращий в Європі помологічний розсадник і маточний сад; створив одну з найбагатших колекцій плодових, ягідних та декоративних рослин; вивів широко відомий і зараз сорт яблуні Ренет Симиренка. Вбитий 6 січня 1920.

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

17 лютого

1892 — В селі Заздрість на Тернопільщині народився Йосиф Коберницький-Сліпий, видатний діяч Української греко-католицької церкви, архієпископ (з 1939), митрополит (з 1944), кардинал (з 1965), і Патріарх Помісної Української греко-католицької церкви (з 1975); починаючи з 1945 неодноразово заарештовувався, 18 років провів у таборах та на засланні (Сибір, Заполяр’я, Мордовія), де написав кілька томів «Історії української церкви»; свою діяльність католицького єпископа відновив у Маклакові (Лісосибірську) під Красноярськом; першим з політв’язнів післявоєнної доби був звільнений та депортований за кордон (1963 року, завдяки особистому проханню Папи Іоанна XXIII до М. С. Хрущова); помер 7 вересня 1984 в Римі.

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

16 лютого

1877 — В Москалівці Роменського повіту Полтавської губернії (нині Біловодської сільради Роменського району Сумської області) народився Микола Макаренко, мистецтвознавець і археолог. Навчався в Петербурзі — в школі технічного малювання барона Штиглиця та в Археологічному інституті, працював в Ермітажі (зокрема, вивчав мистецьку спадщину Тараса Шевченка), а від 1918 — в Києві, де досліджував Софійський собор, Києво-Печерську лавру, Михайлівський золотоверхий монастир, а також брав участь у розкопках давньогрецької колонії Ольвії (на території сучасної Миколаївської області), сіверянського Крейдищанського городища (воно ж Зеленогайське) на Сумщині, Спаського собору в Чернігові, Маріупольського могильника доби неоліту (приблизно третє тисячоліття до нової ери). 1934 заарештований за відмову підписати акт про знесення Михайлівського собору та засланий до Казані, де викладав у художньому технікумі та був консультантом у музеї. 1936 знов заарештований і ув’язнений в Томську, де його й було вбито в тюрмі 4 січня 1938.

lacqueredwoodeneagle: (Default)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

16 лютого

Портрет Миколи Лєскова пензля Валентина Сєрова

1831 — В селі Гороховому Орловської губернії (зараз це Старе Горохове Свердловського району Орловської області Росії) народився Микола Семенович Лєсков, російський письменник, неперевершений стиліст і знавець життя Російської імперії. Це знання він надбав головним чином завдяки подорожам у справах торгівельно-промислової компанії «Шкотт і Вількенс», але, відвідавши багато куточків імперії, до Сибіру все ж таки не доїхав, отже його зв’язок із Сибіром досить хисткий, бо обмежується лише наявністю в його доробку кількох оповідань (радше нарисів) сибірської тематики: «Сибирские картинки XVIII века», «На краю света», «Страна изгнания»… Не був він і українцем за походженням, проте довго жив у Києві; це місто (і взагалі Україна) слугує за тло багатьох його творів, а повість «Заячий ремиз» (заборонена царською цензурой й надрукована вже посмертно) взагалі написана майже наполовину українською мовою. Йому належить щемливий нарис на смерть Шевченка («…как поэтическая деятельность Шевченко останется в числе лучших страниц малороссийской словесности, так и самый день его погребения навсегда останется знаменательным в истории украинской письменности и гражданственности» — цитата з нього). Лєсков є дуже рідкісним типом справжнього російського націоналіста, навіть монархіста, який не ставиться зверхньо до інших національностей імперії (ще один такий приклад — граф Олексій Костянтинович Толстой — див. ранню редакцію його вірша «Колокольчики мои…», «Ты знаешь край, где всё обильем дышит…»; те ж саме іноді траплялося в деяких російських поетів радянської доби, які наївно всерйоз сприйняли інтернаціоналістичну риторику більшовиків). Втім, надамо слово самому письменнику. Ось фрагмент з восьмої глави його повісті «Детские годы (Из воспоминаний Меркула Праотцева)»:

        «Мы проехали всю Орловскую губернию, встретили в Упорое у сада графа Гейдена первые тополи — и, налюбовавшись ими, вскоре перевалили за широкую балку, посредине которой тек маленький ручеек, служивший живым урочищем, составляющим границу Великой России с Малороссиею.

        Теперь переезд этот ничего не значит для путешественника, да и он совершается совсем не в том месте, где мы перебирались из страны „неба, елей и песку“ в страну украинских черешен. Железная дорога оставила далеко в бок характерную местность тогдашней переправы и получившую очень характерное название „Пьяная балка“. Здесь на одном пологом скате была великорусская, совершенно разоренная, деревушка с раскрытыми крышами и покосившимися избами, а на другом немножко более крутом и возвышенном берегу чистенький, как колпик, малороссийский хуторок. Их разделяла только одна „Пьяная балка“ и соединял мост; затем у них все условия жизни были одни и те же: один климат, одна почва, одни перемены погоды; но на орловской, то есть на великорусской, стороне были поражающие нищета и голод, а на малорусской, или черниговской, веяло иным. Малороссийский хутор процветал, великорусская деревня извелась вконец — и невозможно было решить: чего еще она здесь держится? В этой деревне ни один проезжий или прохожий не останавливались — как потому, что здесь буквально не было житья в человеческом смысле, так и потому, что все население этих разоренных дворов пользовалось ужаснейшею репутациею.

        По одну сторону „Пьяной балки“ была дорогая и скверная откупная водка, по другую дешевая и хорошая. На самом мосту стоял кордон, бдительно наблюдавший, чтобы великоруссы не проносили к себе капли малороссийской водки; но проносить ее в желудке кордон не мог возбранить — и вот почему балочники Орловской губернии были так отчаянно бедны: они постоянно все, что могли, тащили к жидам на малороссийскую сторону и там пропивали все дочиста».

Помер Микола Лєсков 5 березня 1895.

Меморіальна дошка на Малій Житомирській, 20

Page generated Jul. 1st, 2025 06:56 pm
Powered by Dreamwidth Studios