Родич Аполлінера, народжений у Тобольську

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

Трохи відступлю від тематики Календаря: не про українця розповім — про білоруса. Хоча фігурували тут уже й євреї, і поляки, і болгарин (Сташков), але вони всі були пов’язані з Україною як містом їхнього народження. Цей — ні (хіба що безрезультатно шукав в Україні роботи 1911 року). А чому про нього мова — дізнаєтеся, коли прочитаєте наприкінці його вірш.

10 лютого

1868 — У Тобольську народився Казимір Рафаїл Кастравіцкі, білоруський поет, драматург, художник, філолог, громадський діяч, відомий під псевдонімом Карусь Каганец. Його батько, учасник повстання 1863–1864 років, був засланий до Тобольська; 1872 сім’я Костровицьких отримала дозвіл повернутися до Білорусі. Літературною діяльністю почав займатися в дев’яності роки. На початку XX століття був одним із засновників Білоруської соціалістичної громади. Починаючи з 1905 року неодноразово заарештовувався. Помер 20 травня 1918 в селі Примогіллі (тепер Юцкі Койдановського району Мінської області). Родичем Каруся Каганця (двоюрідним племінником) був славетний французький поет Гійом Аполлінер, який теж походив з роду Костровицьких.

Карусь Каганец

БЕЛАРУС

Гэй, русіне! Што так зажурыўся?
Чы пра Русь ты сваю шчэ не забыўся?
— Ша! Як смееш такое гадаці
І такія рэчы ў голас павядаці?!
Хіба ты забыўся, як цар праваслаўны,
Айцец — бацюшка Расіі праслаўны —
      Усім русінам прыказ такі даў
      І рукою уласнай яго падпісаў,
      Штоб русінаў болей не біло на свеце,
      А ўсе расіяне — маскоўскія дзеці,
      А хто ся адважыць русінам ся зваці,
      Таго у ссылку або расстраляці!

3.XI.1899 г. Перапелец

Видатний новосибірський художник

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

10 лютого

1922 — Народився Микола Дем’янович Грицюк, один з найвідоміших художників Новосибірська. Більшу частину життя мешкав у Західному Сибіру, себто на Сірому Клині, але подходив із Зеленого Клину, й родовід його дивний, майже неймовірний: село Преображенка (нині Спаського району в Примор’ї) заснував його дід (батько батька) Кирило Грицюк, що переселився на Далекий Схід з України, а село Гайворон (в сусідньому Кіровському районі), де народилася його мама, Варвара Пижик,— її батьки, теж переселенці з України! Після розкуркулення сім’я намагається знайти порятунок, змінюючи місця проживання: переїжджає до Одеси, потім — до Кемерова, нарешті до залізничної станції Посєвна на півдні Новосибірської області. Там він закінчив середню школу, звідти ж його 1940 року взяли до війська. А невдовзі СРСР вступив у війну. В 1942 Микола Грицюк воював під Сталінградом, відтак відвойовував Україну, далі воював з нацистами у Центральній Європі. По демобілізації вступив до Московського текстильного інституту (факультет оформлення текстильних виробів). Після третього курсу їде на канікули до дядька в Україну, повертається з багатьма пейзажами та влаштовує свою першу виставку (відома новосибірська журналістка Заміра Ібрагімова коментує це так: «Віддав данину батьківщині своїх дідів»). Закінчивши інститут, працював у Ленінградському будинку моделей. І нарешті у 1952-му повертається до Новосибірська, де й проходить найплідніший період його творчої біографії. Працює невтомно; для створення міських пейзажів у зимовому Новосибірську майструє собі будочку на лижах з широкими вікнами й пічкою, стільцем та етюдником усередині. Бере участь у створенні Новосибірської картинної галереї. Набуває відомості, хоча його й піддають нищівній критиці за схильність до абстракціонізму. Попри це його відомість переростає в славу, про нього вже виходять монографії. Але цькування з боку партійних органів на фоні не дуже міцного здоров’я фронтовика та його інтенсивної праці призводять до інфаркту 1969 року. Деякий час його переслідує депресія, але він знов береться за роботу, їздить на етюди до Підмосков’я, Ленінграду, Югославії, Риги, Кузбасу, Естонії… Перевтомлення призводить до порушення мозкового кровообігу, але він, перемагаючи хворобу, їде до Криму, звідки привозить сімдесят нових робіт.

28 травня 1976 року художник вкоротив собі віку.

Кілька репродукцій ранніх картин Грицюка

А далі вже зрілий Грицюк

І наостанок — ще раз портрет Грицюка. Щоб не забували.

Лікар і просвітянин

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

10 лютого

1986 — В Торонто помер лікар Костянтин Бризгун. Народився 14 грудня 1892 в Брикові (тепер Шумського району Тернопільської області). Закінчивши Острозьку гімназію, поїхав на Сибір до брата, який служив у переселенському відділі. Вступив до медичного факультету Томського університету, був активним членом української студентської громади. 1917 виїхав до Києва, вступив полковим лікарем до полку імені Богдана Хмельницького, 1918 виїхав до Німеччини в складі місії Червоного хреста, згодом переїхав до Чехо-Словаччини, заснував «Просвіту» в Братиславі. Від 1949 мешкав у Канаді.

Ще один архітектор

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

10 лютого

1988 — У Львові помер архітектор і реставратор Ігор Старосольский; народився 3 серпня 1908 в родині адвоката (згодом репресованого совєтами), закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки; 1950–1956 перебував в ув’язненні, в тому числі в Норільську; серед реставрованих ним будівель — синагога у Бродах, костел у Підгірцях, костел в Олеську, церква василіянського монастиря в Червонограді, домініканський та єзуїтський костели у Львові, дзвіниця вірменського собору у Львові, Успенська та Онуфріївська церкви у Львові, Олеський, Невицький, Мукачівський, Свірзький замки…

Ще один Городецький

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

10 лютого

2005 — Помер Євген Олександрович Городецький, новосибірський прозаїк та редактор. Народився 24 серпня 1934 в Дніпропетровську (тепер Дніпро). За освітою геолог і до сімдесятих років працював за фахом. 1966 в дніпропетровському видавництві «Промінь» вийшла його перша книжка «Цена семёрки». З 1971 мешкав у Новосибірську, працював у тутешньому видавництві.