З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

6 лютого

1821 — В селі Спаському Каїнського округу Томської губернії (нині Венгерове Новосибірської області, а колись це село звалося ще Голопупове) народився Григорій Захарович Єлисеєв, російський публіцист демократичного напрямку, один з керівників журнала «Отечественные записки»; на державній службі в Сибіру (1854–1857) був окружним начальником в Омську й Тарі, радником Тобольського губернського правління; пізніше, співпрацюючи в петербурзьких журналах, підтримував контакти з сибірськими обласниками; помер 30 січня 1891 в Санкт-Петербурзі. А чому він нам цікавий? А тому, що свої перші журнальні публікації (якраз про Сибір) підписував псевдонімом Грицько. Незрозуміло, звідки він цей псевдонім узяв. Можливо, просто тому, що в ті часи все українське було в моді, а з Марком Вовчком Єлисеєв був навіть особисто знайомий. Але можливо й таке, що Єлисеєв мав якісь українські коріння — чи то з часів створення Великого сибірського тракту в середині XVIII століття (Голопупове стояло якраз на цьому тракті), коли губернатор Соймонов влаштовував населені пункти вздовж цього тракту й заселяв їх різними людьми, можливо, й українського походження, чи то з оточення когось із сибірських архієреїв — бо вони тоді були переважно з України й везли з собою до Сибіру й церковнослужителів, бо на місці їх бракувало (батько Єлисеєва був дячком).

Цікаво відзначити, що це не один такий в історії світової літератури Грицько, про якого невідомо, чому він Грицько: був такий швейцарський італомовний поет Grytzko Mascioni.

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

4 лютого

1890 — В селі Абатськім (нині Тюменської області) по дорозі в Петербург помер томський губернатор Олександр Петрович Булюбаш. Народився в середині тридцятих років XIX століття в Хорольському повіті Полтавської губернії в сім’ї місцевих дворян. Закінчив кадетський корпус у Полтаві. Брав участь у Східній (Кримській) війні. Деякий час служив завгоспом у полтавському інституті шляхетних дівчат, а потім раптом почав робити кар’єру: 1879–1888 був таврійським віце-губернатором, а від 1888 — томським губернатором. Типовий імперський бюрократ: був відданий начальству, не мав ініціативи, хоча й великих злочинів не зробив, хіба що вигнав усіх адміністративних засланців з Томська, розселивши їх по теренах губернії. Може, й не варто було б його згадувати, якби не те міркування, що пам’ятати слід усіх — і поганих, і добрих, бо й серед українців, як і серед усіх інших, різні люди трапляються. А от кого наслідувати — це вже кожен вирішує для себе.

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

2 лютого

2018 — Померла народна артистка Росії, солістка Новосибірської опери (лірико-драматичне сопрано) й професор Новосибірської консерваторії Зінаїда Захарівна Діденко, народжена 22 квітня 1938 в Слов’янську. До її репертуару входили майже всі класичні партії цього голосу, зокрема:
• Купава («Снігуронька» Римського-Корсакова),
• Ярославна («Князь Ігор» Бородіна»),
• Дездемона («Отелло» Верді),
• Наталка («Русалка» Даргомижського),
• донна Ельвіра («Дон Джованні» Моцарта),
• Леонора («Трубадур» Верді),
• Елісабета («Дон Карлос» Верді),
• Леонора («Фіделіо» Бетховена),
• Елена («Сицилійська вечірня» Верді),
• Манон («Манон Леско» Пуччіні),
• Тоска («Тоска» Пуччіні),
• Аїда («Аїда» Верді),
• Ліза («Пікова дама» Чайковського),
• Тетяна («Євген Онєгін» Чайковського),
• Ганна («Безрідний зять» Хрєннікова),
• Наталка («В бурю» Хрєннікова),
• Наталка («Тихий Дон» Дзержинського),
• Перонська («Війна й мир» Прокофьєва),
• Дуняша («Війна й мир» Прокофьєва),
• Емма («Хованщина» Мусоргського),
• Тамара («Демон» Рубінштейна),
• Кума («Чародійка» Чайковського),
• Марія («Мазепа» Чайковського),
• Сантуцца («Сільська честь» Масканьї),
• Ліза Бричкіна («А зорі тут тихі» Молчанова),
загалом понад тридцять оперних партій, а також близько трьохсот творів камерного репертуару (пісні та романси).

1990 припинила виступати на сцені, але продовжила викладання в Новосибірській консерваторії (де викладала з 1974).

Варто відзначити, що Зінаїда Діденко разом з Олексієм Левицьким та Степаном Вахом склали потужний «український десант» до Новосибірської опери, та й у місцевій консерваторії українців було чимало (згадати хоча б батька й сина Котляревських).

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

2 лютого

1913 — У селі Решоти (тепер Кочковського району Новосибірської області) в українській сім’ї народився Семен Павлович Тутученко. З шістнадцяти років працював на заводі в місті Джізак (Казахстан), а з 1931 — в Москві (зварювальником); 1940 закінчив Московський архітектурний інститут і почав працювати за новим фахом, але в 1941 його було взято до війська. З початком німецько-радянської війни воював під Смоленськом, був поранений в Сумській області (врятували місцеві селяни). Одужавши, разом з іншими оточенцями розшукав радянських партизанів (з’єднання Сидора Ковпака) та приєднався до них. Брав участь, зокрема, у рейді на Правобережну Україну, згодом був начальником штабу кавалерійського дивізіону. Після поранення в 1944 йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. По війні працював за фахом, спроєктував понад сотню споруд (зокрема, житловий комплекс на Солом’янці в Києві) та кілька монументів; 1963 захистив дисертацію на звання кандидата архітектури. Автор близько вісімдесяти наукових праць і двох монографій, а також кількох книжок воєнних спогадів («Дванадцять берізок», «В ім’я миру», «Лісові вершники», «Рухомий плацдарм», «Люди, яких я знав»). Помер 4 січня 1994.

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

1 лютого

1925 — У Зінов’євську (пізніше Кіровоград, тепер Кропивницький) помер український письменник і перекладач Опанас Іванович Михалевич; народився 17 червня 1848; за фахом лікар; за народницьку діяльність постійно переслідувався владою (так не склалася його наукова кар’єра, коли його, доцента Київського університету, вислали до села Шишаки Миргородського повіту); приятелював з І. Тобілевичем, створив разом з ним народницький гурток у Єлизаветграді, редаґував його драму «Бурлака»; 1884 заарештований, два роки перебував у одеській в’язниці, відтак ще п’ять років — на засланні в Іркутській губернії (село Тунка), де записував оповідання та пісні місцевих бурятів; під час ув’язнення написав «Хроніку Скульських — Михалевичів».

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

31 січня

1915 — У селі Довпотів (тепер Войнилівської сільради Калуського району Івано-Франківської області) в сім’ї дяка народилася Юлія Йосипівна Ганущак, учасниця українського підпілля тридцятих-сорокових років. В гімназії входила до «Пласту», навесні 1941 увійшла до ОУН (псевдо «Галичанка»). 1946 року її було заарештовано й засуджено на 10 років позбавлення волі. Термін покарання відбувала в мордовських таборах та в Новосибірську. 1956 повернулася до рідного села, де й померла 5 серпня 1997.

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

29 січня

1942 — На лівому березі річки Волхова біля Новгорода під час розвідки позицій та системи вогню противника загинув Іван Савович Герасименко (народився 1913 на Катеринославщині, вивчився в Харкові на муляра, працював у Сибіру: в Кузнецькбуді) разом з своїми товаришами по зброї Леонтієм Арсентійовичем Черемновим (народився 1913 у селі Стара Тараба, нині Китмановського району Алтайського краю, працював у Кузнецькбуді) та Олександром Семеновичем Красиловим (народився 1902 там само, де й Черемнов, до війни працював у артілі «Транспортник» Кузнецькбуду); під час свого останнього бою вони блокували низку дзотів й закидували їх гранатами, а коли гранати скінчилися, кинулися на амбразури дзотів, завдяки чому взвод виконав завдання, знищивши 6 дзотів й понад 50 солдатів противника; посмертно усім трьом були присвоєні звання Героїв Радянського Союзу.

Меморіал на місці загибелі героїв (берег річки Волхов)

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

28 січня

1905 — У селі Баришівка Переяславського повіту Полтавської губернії (нині у Київській області) народився Петро Йосипович Колесник, український літературознавець, представник вульгарно-соціологічного напряму, доктор філологічних наук; виконував обов’язки редактора журналу «Молодняк», написав роман «На фронті відбулися зміни»; 1937 року репресований; після повернення з печорських таборів, 1949 року, був знов засланий до Красноярського краю; 4 роки працював у Єнісейську на будівництві, 2 — викладачем російської мови та літератури й креслення у технікумі; реабілітований 1955; помер 9 серпня 1987 у Києві.

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

27 січня

2001 — Помер повний кавалер ордену Слави Василь Семенович Боряк. Народився 4 квітня 1926 в Ручках (нині Гадяцького району Полтавської області), з початком радянсько-німецької війни евакуювався спочатку в Саратовську область, а потім у Новосибірськ (1942–1943), де закінчив дев’ять класів та звідки був мобілізований до Червоної армії. Воював у танкових військах як стрілець-радист; ордени отримав за бойові дії в Румунії, Угорщині та Словаччині.

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

27 січня

1923 — В Іваниці (тепер Недригайлівського району Сумської області) народився Костянтин Павлович Бутейко, лікар, який винайшов метод лікування астми шляхом дихальних вправ; намагався поширити цей метод на лікування багатьох інших хвороб. Від 1958 мешкав у Новосибірську. Помер 2 травня 2003.