Евакуація з України до Сибіру

[lacqueredwoodeneagle]

З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

Евакуація з України до Сибіру 1941–42

Січень

Січень 1942 — До Новосибірська на станцію Інську евакуйований Нижньо-Дніпровський стрілковий завод, а з ним сто дев’яносто вісім дніпропетровців, що супроводжували обладнання.

Велика епопея евакуації промислових підприємств та закладів культури з України до Сибіру впродовж 1941–1942 років в повній мірі не написана, та й події ці важко (іноді неможливо) точно датувати. Тому, користуючись нагодою, дамо тут короткий, майже пунктирний начерк (даруйте, що невпорядкований).

Також до вагонного депо станції Інської перевезли устаткування вагонного депо, евакуйоване з Дніпропетровська (сучасного Дніпра), а в майстернях залізничної механізації розташувався завод з виробництва устаткування для залізничного транспорту, евакуйований з Золотонші Полтавської області.

На початку радянсько-німецької війни до Новосибірська було евакуйовано також Одеську кондитерську фабрику імені Рози Люксембург (на її основі створено шоколадну фабрику «Новосибірська»), київський авіазавод № 43 (устаткування перевезено до новосибірського заводу ім. Чкалова), Краматорський завод важкого верстатобудування (на його та ще кількох евакуйованих заводів базі створено Тяжстанкогидропресс), частину устаткування «Запоріжсталі» (основна частина потрапила до Магнітогорська, а в Новосибірську на цій основі було створено завод № 702, пізніше відомий як Новосибірський металургійний завод імені Кузьміна), частину харківського Інституту метрології (разом з іншими евакуйованими метрологічними лабораторіями склала основу Сибірського НДІ метрології), полтавський поліграфічний комбінат тощо. В місто Карасук було евакуйовано госпіталі з Житомира та Києва.

Також на станції Інській (у вагонному депо) розташувалося вагонне депо, евакуйоване з Дніпропетровська (сучасного Дніпра), а в майстернях залізничної механізації — завод з виробництва устаткування для залізничного транспорту, евакуйований з Золотонші Полтавської області.

Частина Новокраматорського заводу важкого машинобудування імені Сталіна — у вересні 1941 до Юрги (тепер Кемеровської області).

Харківський тракторний завод — до Рубцовська Алтайського краю (після недовгого перебування в Сталінграді). В Рубцовську на його базі було створено Алтайський тракторний завод (розпроданий 2011, пізніше зруйнований). Наприкінці війни ХТЗ повернувся до Харкова на відміну від багатьох підприємств, що так і залишился в Сибіру.

Найцінніші експонати київського музею Тараса Шевченка — до Новосибірська (до 1944).

Експонати Сумського художнього музею (дир. Олександра Іванівна Маршала-Чаловська) — спочатку до Горького (Нижнього Новгороду), відтак до Новосибірська (жовтень 1941 — січень 1942), зрештою до Коврова Іванівської області. 1944 повернулися до Сум.

1177 експонатів Харківської картинної галереї (решту знищили та розікрали нацистські окупанти) — спочатку до Абакана, а в 1942 — до Новосибірська.

Український театр опери та балету (нині Національна опера України) — до Іркутська 1942–44, але частина трупи — до Новосибірська.

Дніпропетровський оперний театр — до Красноярська (там об’єднаний з трупою Одеської опери; не повернувся).

Харківський театр опери та балету — до Чіти, згодом до Іркутська, де об’єднаний з Київським театром опери та балету.

Театр імені Заньковецької (перед Другою світовою війою він був запорізський, а не львівський, як зараз),— до Тобольська, а з 1943 — до Сталінська (сучасного Новокузнецька Кемеровської області).

Є відомості, що частини труп Чернігівського та Миколївського театрів об’єдналися в Кемеровому під назвою «музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка» й виступали в одному з будинків культури Кемерова.

Севастопольський художній музей — до Томська.

В Новосибірську, в приміщенні недобудованої опери відреставрували 86 фрагментів обгорілої панорами Рубо «Оборона Севастополя», вивезених із палаючого міста (спочатку морем до Новоросійська, потім до Костаная в Казахстані і лише відтак до Сибіру). Завершено реставрацію вже після війни в Європейській частині країни.

Дніпродзержинський вагонобудівний завод — до селища Чесноковка в Алтайському краї (з 1962 місто Новоалтайськ), де на його базі в цехах Алтайського деревообробного комбінату був 7 жовтня 1941 заснований Алтайський вагонобудівний завод.

Устаткування Запорізького заводу комбайнів «Комунар» (який пізніше, 1961 року, перетворився на Запорізький автомобілебудівний завод) — до лікеро-горілчаного заводу в Красноярську, де на його базі руками переважно засланих німців Поволжя було створено Красноярський завод комбайнів (випускав комбайни «Єнісей» та інші, 2013 року закритий, в березні 2018 зруйнований задля побудови елітного житла для заможних власників).

Полтавська обсерваторія — до Іркутська.