З КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ СИБІРУ

7 січня

1981 — В Торонто (Канада) померла діячка української діаспори в міжвоєнній Чехо-Словаччині та повоенній Канаді Людмила Бризгун-Скорюк. Народилася в Каїнську (нині Куйбишев Новосибірської області) в сім’ї українського засланця Якова Скорюка (Скорика), який працював фельдшером, а потім акцизним чиновником. Скінчила жіночу гімназію в Петропавлівську (тепер Петропавл, Казахстан) і 1913 вступила до медичного факультету Томського університету (перший рік, коли почали приймати на факультет жінок). Брала участь у діяльності української студентської громади Томська, а наприкінці навчання — в маніфестаціях на честь Лютневої революції (про це писав Роман Захарченко). Після університету працювала в Україні, невдовзі виїхала за кордон. Цікаві спогади пані Людмили (що містяться в її інтерв’ю Іроїді Винницькій) дещо знецінюються (вочевидь, через аберації пам’яті в поважному віці) — принаймні, в частині, що стосується передісторії її родини: так, вона плутається в приналежності батька до «Народної волі», обставин його знайомства з відомим думським діячем Володимиром Дзюбинським тощо. Але те, що вона розповідала про власне життя, сумнівам не підлягає.